Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року Справа № 906/1427/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М.-головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Житомир (далі - відділення АМК),

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.02.2014

зі справи № 906/1427/13

за позовом міського комунального підприємства "Водоканал", м. Радомишль Житомирської області (далі - МКП "Водоканал"),

до відділення АМК

про визнання недійсним пунктів 2 і 3 рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

МКП "Водоканал" - Глущенка О.М.,

відділення АМК - Семенюка В.С.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

МКП "Водоканал" звернулося до господарського Житомирської області з позовом про визнання недійсним пунктів 2 і 3 рішення адміністративної колегії відділення АМК від 30.07.2013 № 1.16/-61р у справі № 4.7.2-54/2013 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - рішення № 1.16/-61р).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 02.12.2013 (суддя Вельмакіна Т.М.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 (колегія суддів у складі: суддя Петухов М.Г. - головуючий, судді Гулова А.Г., Маціщук А.В.), позов задоволено.

У касаційній скарзі відділення АМК просить Вищий господарський суд України постанову апеляційного господарського суду у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову внаслідок невідповідності висновків апеляційного господарського суду фактичним обставинам, встановленим в рішенні № 1.16/-61р, та у зв'язку з цим - невірного застосування припису частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

У відзиві на касаційну скаргу МКП "Водоканал" просить залишити касаційну скаргу без задоволення з мотивів, наведених у даному відзиві.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Господарськими судами у справі встановлено, що:

- згідно з рішенням № 1.16/-61р:

визнано, що МКП "Водоканал" протягом 2010-2012 років займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в межах належних йому у м. Радомишлі Житомирської області мереж (пункт 1 цього рішення);

дії МКП "Водоканал", які полягали у нарахуванні гр. ОСОБА_4 зайвої плати за послуги з централізованого водопостачання визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим, частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на досліджуваному ринку (пункт 2 цього рішення);

за вчинене порушення на МКП "Водоканал" накладено штраф у сумі 68 000 грн.(пункт 3 цього рішення);

- у мотивувальній частині рішення № 1.16/-61р наведено такі фактичні дані:

Державне комунальне підприємство "Радомишльміськводоканал", правонаступником якого є МКП "Водоканал", на підставі договору від 15.05.2011 зобов'язалося надавати гр. ОСОБА_4 послуги з водопостачання та водовідведення, а гр. ОСОБА_4 - оплачувати та користуватися цими послугами відповідно до умов даного правочину та вимог чинного законодавства;

18.01.2012 МКП "Водоканал" у відповідь на заяву гр. ОСОБА_4 від 03.01.2012 щодо порушення цілісності пломб на засобі обліку води повідомило, що в результаті проведеного в присутності члена сім'ї споживача огляду засобу обліку води № 92638812 було встановлено порушення цілісності пломб, яке МКП "Водоканал" розглядає як втручання споживача в роботу приладу, але несправності в роботі данного приладу не виявлено; споживачеві запропоновано замінити засіб обліку;

за результатами згаданої перевірки уповноваженими особами МКП "Водоканал" у присутності члена сім'ї споживача було складено акта від 19.01.2012 (т.1, а.с.22), за змістом якого, зокрема, зафіксовано споживання води в обсязі 853 м3;

згідно з рішенням Родомишльського районного суду Житомирської області від 01.01.2013 у справі № 2/289/91/13 (№ 620/2529/12) з ОСОБА_4 на користь МКП "Водоканал" стягнуто станом на 01.01.2012 заборгованість за надані за згаданим договором від 15.05.2011 послуги водопостачання у сумі 228, 8 грн.;

07.02.2012 МКП "Водоканал" на звернення від 20.01.2012 роз'яснило гр. ОСОБА_4, що заміну засобів обліку води здійснюють комунальне підприємство "Житомирводоканал" та державне підприємство "Житомирський виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", а МКП "Водоканал" - опломбування засобів обліку; при цьому споживача попереджено, що вона зобов'язана повідомити про заміну лічильника та необхідність його опломбування, а також запропоновано у строк до 15.02.2012 надати пояснення щодо порушення цілісності пломб на лічильнику № 92638812;

згідно з довідкою державного підприємства "Житомирський виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" від 12.07.2012 № 1337 засіб обліку води ЕТК-И № 92638812 визнано непридатним для застосування, оскільки він не відповідає ГОСТ 8.156-88 та непридатний до застосування, а похибка у його вимірюваннях складає 17 %;

30.07.2012 було взято на абонентський облік новий лічильник споживача;

02.01.2013 гр. ОСОБА_4 звернулася до МКП "Водоканал" з заявою про здійснення перерахунку плати за спожиту воду, посилаючись на довідку державного підприємства "Житомирський виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" від 12.07.2012 № 133;

МКП "Водоканал" відмовило в здійсненні перерахунку вартості спожитої води, у зв'язку з тим, що лічильник № 92638812 не здано на повірку.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

За приписом частини першої статті 59 цього Закону підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 затверджено

Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила).

У пункті 9 Правил зазначено, що у квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії (далі - квартирні засоби обліку) проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача; квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік; періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця.

У пункті 32 Правил йдеться про те, що виконавець зобов'язаний контролювати установлені інтервали між перевірками, проводити періодичну перевірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж).

Згідно з пунктом 16 Правил у разі виникнення сумнівів щодо правильності показань квартирних засобів обліку споживач в установленому порядку може проводити їх позачергову повірку за власні кошти, про що інформує виконавця. Якщо виявлена у показаннях помилка виходить за межі, передбачені у паспорті квартирного засобу обліку, виконавець повинен здійснити перерахунок плати за споживання води та/або теплової енергії з дня останньої повірки або встановлення засобу обліку, якщо його повірка не проводилась, шляхом зменшення плати на відсоток, який перевищує встановлені межі точності для цього типу засобу обліку, до моменту виявлення помилки.

Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду у справі, виходив, зокрема, з того, що встановлене адміністративною колегією відділення АМК у рішенні № 1.16/-61р порушення законодавства про захист економічної конкуренції полягало у вчиненні дій щодо нарахування зайвої плати за послуги з централізованого водопостачання, проте в рішенні № 1.16/-61р, досліджувалися обставини на підтвердження обов'язку МКП "Водоканал" здійснити на підставі пункту 16 Правил перерахунок плати за споживання води. Апеляційний господарський суд обґрунтовано зазначив, що висновок про наявність фактичних обставин на підтвердження стягнення МКП "Водоканал" зі споживача зайвої плати за послуги централізованого водопостачання безпосередньо пов'язаний з доказуванням обставин щодо обов'язку МКП "Водоканал" перерахувати плату за названі послуги у зв'язку з виявленням помилки в показаннях засобу обліку. Між тим з тексту рішення № 1.16/-61р та додатково встановлених господарськими судами фактичних даних вбачається, що існує спір про встановлення дня останньої повірки та дня встановлення засобу обліку, з якими, з-поміж іншого, пункт 16 Правил пов'язує встановлення періоду перерахунку вартості спожитих послуг. Зокрема, в рішенні № 1.16/-61р дата, з якої слід здійснити перерахунок, не встановлена та не проаналізовано за який період, за твердженням МКП "Водоканал", гр. ОСОБА_4 спожила воду в обсязі 853 м3. Отже, не доведено, що зі споживача стягувалися зайва плата та у якій саме сумі.

Зміст касаційної скарги наведеного не спростовує.

За таких обставин Вищий господарський суд України погоджується з висновком попередніх судових інстанцій про те, що рішення № 1.16/-61р винесено на порушення припису частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду відсутні.

Керуючись статтями 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 зі справи № 906/1427/13 залишити без змін, а касаційну скаргу Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - без задоволення.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов

Суддя В. Харченко